Бідні та багаті – краще рішення глобальний діалог
Найбільш ефективний шлях економічного зростання для бідних країн полягає у тому, щоб стати частиною світових виробничих систем транснаціональних компаній. Транснаціональні компанії створюють робочі місця у країнах з низьким рівнем заробітної плати або шляхом прямих капіталовкладень в економіку цих країн, або знаходячи у них постачальників, що виготовляють продукцію відповідно до технічних вимог цих компаній. Потім ця продукція експортується на світові ринки, при цьому часто в ту країну, де знаходиться штаб-квартира транснаціональної компанії.
Процес глобалізації виробництва сприяє як зниженню вартості продукції, що виробляється багатими країнами, так і створенню в бідних країнах нових робочих місць, придбанню ними досвіду в області високих технологій і забезпеченню притоку інвестицій. У результаті бідна країна може від простого постачальника запчастин «дорости» до новатора-раціоналізатора. Наприклад, Корея, Тайвань, Ізраїль та Ірландія почали свою швидку індустріалізацію не так давно (усього одне покоління тому), виробляючи стандартні продукти для транснаціональних фірм. А зараз вони самі мають економіку, засновану на високих технологіях.
Основна проблема, пов’язана з глобалізацією, полягає у тому, що значна частина країн, що розвиваються, не залучена до цього процесу. Прямі закордонні інвестиції, ті, що припадають на країни Північної і Південної Америки, розміщені головним чином у Мексиці, деяких країнах Центральної Америки і у країнах Карибського басейну, тобто у країнах, розташованих поруч зі Сполученими Штатами. Країни Південної Америки, які розташовані далі від США, отримують значно менше таких інвестицій. У результаті Мексика в останні роки пережила швидке економічне зростання, — отримуючи вигоди від швидкого зростання прибутків, збільшення кількості робочих місць та експорту товарів у США, — у той час як країни Південної Америки розвивалися значно повільніше або навіть приходили у занепад. Далее
Пенсіонер за кордоном – як депутат у нас
Якщо у нас середньостатистичний пенсіонер більшу половину коштів витрачає на оплату комунальних послуг та ліки, то за кордоном люди похилого віку дозволяють собі мати авто, купити будинок і подорожувати світом.
Наприклад, англійських пенсіонерів вважають найбагатшими. Адже за статутом держави, майже 40% усієї нерухомості належить саме пенсіонерам. Крім того, 15-20% пенсіонерів мають будинки вартістю 300 тисяч доларів. І хоч, за офіційною статистикою, ці будинки купували у 80-х роках, коли ціни були у 5 разів нижчі за сьогоднішні.
В США наразі мінімальна пенсія складає близько 300 доларів, яку американці отримують незалежно від стажу і місця роботи. Якщо ж працювали хоча б за низькокваліфікованими професіями, то отримують пенсії, починаючи від 700 доларів і вище. У Фінляндії середня пенсія – 1200-1500 євро, мінімальна ж – 550 євро. Крім того, тут пенсіонери можуть користуватися послугами фітнес-центрів, купувати делікатеси, подорожувати і навіть купити власне житло. Далее
Бідні та багаті пенсіонери – де справедливість?»
Щороку людям похилого віку збільшують пенсії, проте середня сума так і не перевищила однієї тисячі гривень. Втім серед широкого загалу пенсіонерів живуть і «крутьки». Це не ті, що по тридцять років працювали на шкідливому виробництві чи гнули спину від фізичних навантажень, а, навпаки, – люди із невеликим стажем та впливовими знайомствами.
Працьовиті – як раби, а ледачі – як пани
На думку багатьох пенсіонерів, зовсім несправедливим сьогодні є розподіл щомісячної державної допомоги. Через подорожчання продуктів харчування, квартирних послуг та транспорту доводиться ледве зводити кінці з кінцями. Все ж у тих, хто працював на керівних посадах, або ж удостоївся статусу держслужбовців, у кишенях «вітер не гуляє».
На думку незалежних експертів з пенсійного забезпечення, звичайним «чорноробам» нараховують пенсію, відповідно до загальнопенсійного закону, а привілейованим – за нормативно-правовими актами. Таким чином, якщо, наприклад, за 30 років стажу звичайному пенсіонерові призначають пенсію у розмірі близько 40% заробітку, то елітним людям похилого віку за ті ж 30 років «спецстажу» призначають пенсії у розмірі 90% заробітку, щоб одержувати пенсію не менше 80% зарплати. Якщо порівняти багатих і бідних пенсіонерів, то різниця між ними – у сумі з трьома нулями. Далее
Бідні та багаті – світовий досвід (продовження)
Продовження, початок тут.
Останніми роками розміри бонусів (додаткові грошові винагороди за підсумками роботи) та “вихідних допомог” топменеджерів, вочевидь, не співмірні із реальними підсумками роботи кампаній. Прикладом, керівник врятованого урядом від краху британського Royal Bank of Scotland (RBS) Фред Гудвін пішов у відставку із щорічною пенсією 693 тис. фунтів (1,13 млн дол.). Британський прем’єр Гордон Браун назвав такі виплати невиправданими, а невідомі побили шибки в домі Гудвіна в Единбурзі.Зрештою, гадаємо пересічного українця не дуже турбують проблеми американців чи англійців у несправедливому розподілі статків між їхніми заможними та злидарями. Хоча, як нам видається, вони при цьому схожі із нашою ситуацією. В Україні розрив між багатими та бідними й надалі стрімко збільшується. Нинішня криза лише посилила ці тенденції. Далее
Бідні та багаті – світовий досвід
Ця нерівеість завжди буде існувати,як прірва, до поки дюдиною буде керувати жадібність та жага до грошей.
Нещодавно видання “Дело” передрукувало матеріал, який на початку становлення капіталізму в Україні, певно, спричинив би сенсацію. Ще б пак! Ми тоді без вагань ступили на світовий шлях економічного розвитку, ба більше, інтегруючи країну до загальної капіталістичної спільноти (особливо останніми роками) усіляко прагнемо наголосити на цих устремліннях. І раптом реалії життя у тій спільноті критикує далеко не останній знавець тамтешньої економіки.
Виступаючи у військовій академії West Point, генеральний директор однієї з найбільших не тільки у США компаній – General Electric – Джефрі Іммелт поділився зі слухачами власним баченням проблем, які особливо яскраво проявилися під час нинішньої фінансової кризи. Далее